Хозяин посеял на поле пшеницу,
Отборные зёрна на ниву Свою,
Проходят и ночи, и дни вереницей,
То дождик, то солнце — и всходы встают.
Зелёная нива внушает надежду:
Над стеблем появится колос вот-вот,
И нива из злата оденет одежду...
Но коегде видится плевелов род.
«Мы выдернем плевелы между пшеницей,
Позволь нам , Хозяин, работу вести».
«Чтоб вместе не выдёрнуть доброй частицы, -
Оставьте и то, и другое расти
«До жатвы... И выйдут жнецы на работу,
И сорные травы тогда соберут,
С колосьями стебли - в снопы к обмолоту...
Негодные плевелы в связках сожгут».
Так будет в пришествие Сына Святого,
И Ангелы свяжут безбожных и злых,
В огонь для мучения бросят в итоге...
А в Царствии Божием— участь святых.
Как летнее солнце они воссияют,
На небе их примет Предвечный Отец,
Там с радостью ангелов хоры встречают,
Там каждому вручат спасенья венец.
Февраль 2014
Ионий Гедеревич ,
Salem, USA
Поднимаю в небо взоры,
Где сияет красота;
Голубые там просторы,
Там живёт моя мечта.
Для души там дом готовый;
Путь закончится земной,
И войду я в мир тот новый,
В мир чудесный и святой.
Прочитано 3667 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
